Главная » Статьи » Граждаснкое право » Гражданско - правовые отношения новости законодательтсва

Разъяснения суда по общежитиям часть 2

Окремі питання застосування положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"

Як показує аналіз судової практики, підставою для відмови у прийнятті рішення про надання дозволу на передачу житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян була відсутність у заявника ордера на жилу площу в гуртожитку, подання заяви про приватизацію кімнати в гуртожитку, на який не поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Визначення категорій громадян, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" його дія поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Першою з визначених умов для одержання права на приватизацію кімнати в гуртожитку, наявність якої необхідно враховувати під час вирішення цієї категорії справ, є відсутність у громадянина власного житла.

У судовій практиці має місце розв'язання спору з приводу приватизації кімнати мешканцем гуртожитку, яким частково використано право на безкоштовну приватизацію (приватизовано частку житла).

Прикладом вирішення цього питання може слугувати справа за позовом мешканки гуртожитку до Управління житлово-комунального господарства Сєверодонецької міської ради про визнання дій щодо відмови у приватизації житла незаконними. Підставою для відмови у приватизації житла було те, що позивачем уже використано право на безкоштовну приватизацію в січні 1997 року. За змістом судового рішення позивач брала участь у приватизації частки квартири, але не повністю використала житловий чек.

Вирішуючи цю справу, Сєверодонецький міський суд та Донецький апеляційний адміністративний суд (23938625), посилаючись на положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) дійшли висновку, що часткове використання житлового чека за умови, коли не перевищено санітарну норму, не позбавляє права позивача на приватизацію кімнати у гуртожитку.

Зазначене рішення оскаржено до Вищого адміністративного суду України. На час здійснення дослідження у справі відкрито касаційне провадження.

Під час розгляду таких справ виникають труднощі щодо розуміння терміна "законні підстави", оскільки Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не містить його визначення.

У такому разі необхідно застосовувати положення житлового законодавства, а саме положення статті 129 Житлового кодексу Українита пункту 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки, відповідно до яких єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, що видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Як приклад судової практики можна навести адміністративну справу за позовом мешканки гуртожитку до виконавчого комітету Цюрупинської міської ради Херсонської області про зобов'язання надати дозвіл на приватизацію кімнати (21485820). Підставою для звернення до суду у цій справі була відмова Цюрупинської міської ради у наданні позивачеві дозволу на кімнату в гуртожитку у зв'язку з тим, що нею не було надано ордера на зайняття жилої площі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заявниця зазначила, що при вселенні в надану їй кімнату вона здала ордер коменданту гуртожитку. З урахуванням терміну дійсності ордера, вважала, що його відсутність не може бути підставою для відмови у наданні згоди на приватизацію кімнати.

Установивши факт законності проживання позивача у гуртожитку, а саме факт видачі на підставі рішення Цюрупинської міської ради ордера на зайняття кімнати в гуртожитку, Цюрупинський районний суд дійшов висновку про протиправність дій Цюрупинської міської ради.

Ще одним прикладом може слугувати справа за позовом ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, ОСОБИ_3 до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, комунального комерційного підприємства "Бюро приватизації та обміну житлового фонду Донецької міської ради", треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Київської районної у місті Донецьку ради, про визнання протиправною відмови у приватизації та зобов'язання виконати приватизацію житла.

У цій справі Ворошилівським районним судом міста Донецька (18223461) відмовлено у задоволенні позову, оскільки приватизація житла трьома членами сім'ї - ОСОБОЮ_1, ОСОБОЮ_2, ОСОБОЮ_3 за умови, коли четвертий член сім'ї (мати) - ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації, яка не має права на приватизацію, суперечить нормам законодавства.

З таким висновком не погодився Донецький апеляційний адміністративний суд (16481047), вказавши, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення права позивачів на приватизацію житла, не взяв до уваги всі обставини справи та не надав жодної правової позиції щодо доводів позивачів про їх порушене право на приватизацію житла. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою, зокрема, зобов'язано позивача розглянути заяву про приватизацію житла.

Поряд із реєстрацією Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" вимагає наявності фактичного проживання громадянина у гуртожитку більше п'яти років.

Доказами фактичного проживання можуть бути свідчення коменданта гуртожитку, сусідів тощо.

Крім того, перевіряючи факт постійного проживання, судам можна враховувати положення абзацу третього пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", відповідно до яких на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Генеральна прокуратура України у своєму зверненні акцентує увагу на випадки відмови судів у задоволенні позовів мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", посилаючись на пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону, відповідно до якого встановлено мораторій (крім передачі у комунальну власність) на відчуження гуртожитків на користь фізичних і юридичних осіб. Таку помилку суди допускають, ототожнюючи поняття "відчуження гуртожитків" та "приватизація житла у гуртожитках". Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не містить визначення цих понять. Досліджуючи загальнотеоретичні положення цих операцій, необхідно зазначити, що в їх основі лежить перехід права власності від одного суб'єкта до іншого, тобто відчуження. Відмінність полягає в об'єкті відчуження та учасниках цих операцій. Так, у розумінні Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" приватизацією житла в гуртожитках є відчуження житлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, а набувачами прав на ці приміщення є визначені цим Законом громадяни. Під відчуженням гуртожитків необхідно розуміти відчуження у будь-який спосіб гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих і нежилих приміщень та іншого майна, на користь фізичних чи юридичних осіб.

Визначення гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"

Як показав аналіз судової практики, вирішуючи справи цієї категорії, судам необхідно звертати увагу на те, чи є гуртожиток об'єктом приватизації. Статтею 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено об'єкти, на які поширюється його дія та ті, які не можуть бути приватизованими.

До перших належать гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.

До других - гуртожитки, що перебувають у приватній власності, крім гуртожитків, які включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Зазначене враховується судами під час вирішення адміністративних справ, зокрема у справі за позовом мешканця гуртожитку до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди (21982529) дійшли висновку про правомірну відмову Севастопольською міською державною адміністрацією у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо приватизації житлової площі в гуртожитку, на який не поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", оскільки він належить державі в особі Міністерства освіти та науки України та призначений для тимчасового проживання.

Щодо порядку передачі кімнат у гуртожитках у власність громадян

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:

1) передача та прийняття гуртожитків, що є об'єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

2) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду;

3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою);

4) передача гуртожитків, що є об'єктами приватної власності, у власність територіальних громад здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства;

5) після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з цим Законом.

З огляду на викладене, судам необхідно враховувати, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" основною умовою для реалізації права позивачів на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку є перехід будинку гуртожитку у власність територіальної громади та прийняття місцевою радою рішення про передачу цих приміщень у власність мешканців гуртожитку.

Водночас місцева рада сесії в межах своєї компетенції може прийняти інше рішення щодо подальшого використання гуртожитку - надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло", перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням, знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку (підпункти "б" - "ґ" пункту 5 частини першої статті 5 Закону).

Серед справ, пов'язаних із застосуванням підпунктів "б" - "ґ" пункту 5 частини першої статті 5 названого Закону, найчастіше зустрічаються справи про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про надання гуртожитку статусу "соціального житла". Особливих ускладнень під час розгляду таких справ у судів не виникає. У більшості випадків суди відмовляють у задоволенні таких позовів, оскільки прийняття оскаржуваного рішення є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Однак заслуговують на увагу порушення органів місцевого самоврядування, які слугують підставою звернення до суду. Наприклад, у вже зазначеній справі Енергодарського міського суду Запорізької області за позовом прокурора міста Енергодар Запорізької області до виконавчого комітету Енергодарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради рішення відповідача було скасовано з огляду на те, що вирішення питання щодо використання гуртожитку, прийнятого у власність територіальної громади, повинно прийматися щодо всього цілісного майнового комплексу, а не щодо окремих кімнат (22551985).

Висновки

Результати проведеного аналізу свідчать, що суди здебільшого дотримуються вимог норм процесуального та матеріального права під час розгляду та вирішення справ, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Для забезпечення однакового застосування положень цього Закону та Кодексу адміністративного судочинства України судам необхідно враховувати таке.

1. З огляду на положення статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справи про оскарження рішень і дій органів місцевого самоврядування з приводу вирішення питання про надання дозволу на передачу мешканцям гуртожитків житла у власність шляхом приватизації, про оскарження визначення іншого порядку використання гуртожитків є справами адміністративної юрисдикції, оскільки органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках виконують владні управлінські функції.

2. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" позивачами у цій категорії справ є громадяни, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них, відповідачами - органи місцевого самоврядування (пункт 5 частини першої статті 5 цього Закону).

3. Відповідно до частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України такі справи предметно підсудні місцевим загальним як адміністративними судам.

У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 цього Кодексу підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

У разі коли прокурор звернувся до суду як представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

4. Судам варто звертати увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" об'єктом приватизації можуть бути гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів. Не підлягають приватизації гуртожитки, що перебувають у приватній власності, крім гуртожитків, які включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

5. Судам необхідно враховувати, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" основною умовою для реалізації права позивачів на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку є перехід будинку гуртожитку у власність територіальної громади та прийняття місцевою радою рішення про передачу цих приміщень у власність мешканців гуртожитку.

6. Судам потрібно мати на увазі, що в розумінні Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"приватизацією житла в гуртожитках є відчуження житлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, а набувачами прав на ці приміщення є визначені цим Законом громадяни. Під відчуженням гуртожитків необхідно розуміти відчуження у будь-який спосіб гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих і нежилих приміщень та іншого майна, на користь фізичних чи юридичних осіб.

Ураховуючи наявність спірних питань під час розгляду та вирішення справ зі спорів, що виникають з відносин, урегульованих згаданимЗаконом, а також випадків неоднакового застосування судами законодавства для забезпечення єдиної судової практики пропонуємо обговорити цей аналіз на засіданні Пленуму Вищого адміністративного суду України та довести його до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів.

ЮК "Воробьев и партнеры"

Источник: http://адвокаты.dn.ua
Категория: Гражданско - правовые отношения новости законодательтсва | Добавил: Advokat_Vorobyev (29.11.2012) | Автор: Адвокат Донецк Воробьев Д.А. E W
Просмотров: 1596 | Теги: общежития, решения суда, судебная практика, обобщение | Рейтинг: 4.0/2
Всего комментариев: 0
avatar